Видання «Читомо» запустило спецпроєкт «Стирання слова» про інструменти знищення української літератури. Мета спецпроєкту – розповісти про втрати й силу стійкості української літератури і її творців. Проєкт вміщує серію статей про російські імперські спроби «стерти» українських письменників та інфраструктуру, пов’язану з написанням, друком, поширенням інтелектуальної думки, її оригінальним і унікальним звучанням, починаючи від царської росії, СРСР та завершуючи злочинами сучасної рф.
У межах спецпроєкту опублікують 8 матеріалів українською та англійською мовами про заслання і ув’язнення, убивства літераторів, руйнації друкарень, каральну медицину супроти митців, використання музеїв у цілях пропаганди, знищення
Комуністична влада завжди приділяла пильну увагу бібліотечній справі, вважаючи її потужним і напрочуд ефективним інструментом у маніпулюванні свідомістю громадян, ідеологічній трансформації їхнього світогляду, вихованні у дусі відданості ідеям і практичним цілям панівної партії. Ознайомитися з цим матеріалом пропонуємо у статті "Як колонізувати бібліотеки: путівник від радянських практиків".
Проєкт створюють на підтримку виставки Харківського літературного музею «Антитекст» про те, що відбувалось з українською культурною спадщиною, яка не вписувалась в межі офіційної доктрини СРСР. Вона розпочала свою роботу 30 вересня у Берліні, а 14 жовтня — у Кельні.
«У виставці "Антитекст" на прикладах музейних предметів з колекції Літмузею йдеться насамперед про методи культурного геноциду. Ці методи виявилися дуже дієвими, і їх продовжує застосовувати Росія і зараз. Спецпроєкт "Стирання слова" допоможе ширше заглибитись в цю тему, показати її у часовому розрізі», — зазначила Тетяна Ігошина, заступниця директорки Харківського Літмузею.
«Стирання слова» реалізовується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).